обіхідка

1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва для ідентифікації людини або роду.

2. У місцевій топоніміці — неофіційна, розмовна назва певної місцевості, вулиці, кутка, що виникла в народному вжитку (наприклад, “жити на Обіхідці”).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |