1. Який був підданий розім’яттю, тобто м’ятці, роздавлюванню, внаслідок чого втратив первісну форму, структуру або цілісність; роздавлений, розм’якшений тиском.
2. Перен. Втомлений, знесилений, з повною втратою енергії або опору; розбитий.
розім’ятий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |