Значення
-
Властивість або стан того, що є розімкнутим, тобто не має замкнутого контуру, неперервного зв’язку або цілісності; відсутність замкненості.
-
У техніці, електротехніці — стан електричного кола, при якому в ньому відсутній струм через переривання (розрив) провідного шляху.
-
У математиці, геометрії — характеристика фігури, лінії або множини, яка не є замкненою (наприклад, відрізок, промінь, відкрита крива).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розімкнутість, р. розімкнутості, д. розімкнутості, з. розімкнутість, о. розімкнутістю, м. розімкнутості, к. розімкнутосте