розгвинченість

[rozɦʋɪnt͡ʃɛnistʲ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. Стан, коли щось розгвинчено, тобто послаблено, розкручено або розібрано через відкручування гвинтів, болтів чи інших кріпильних елементів.

  2. Переносно — стан розбалансованості, втрати стійкості, організованості або дисципліни; розлад, розхитаність (наприклад, у механізмі, організації або психічному стані).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. розгвинченість, р. розгвинченості, д. розгвинченості, з. розгвинченість, о. розгвинченістю, м. розгвинченості, к. розгвинченосте

Більше записів