розгвинченість

1. Стан, коли щось розгвинчено, тобто послаблено, розкручено або розібрано через відкручування гвинтів, болтів чи інших кріпильних елементів.

2. Переносно — стан розбалансованості, втрати стійкості, організованості або дисципліни; розлад, розхитаність (наприклад, у механізмі, організації або психічному стані).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |