1. Властивість за значенням прикметника “розгромний”; здатність завдавати нищівної поразки, повного розгрому.
2. Ступінь або масштаб повного розбиття, нищівної поразки; переконлива, беззаперечна перевага (про результат змагання, виборів тощо).
розгромність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |