розгонич

1. (історичне) Спеціальний посол, гонець у Гетьманській Україні XVII–XVIII століть, який розвозив універсали гетьмана, старшини або урядові розпорядження по полкових і сотенних містах.

2. (переносне, рідковживане) Той, хто швидко розносить новини, плітки; вісник, чутконоша.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |