1. Властивість або стан того, що можна розділити, поділити на частини, відокремити одне від одного.
2. У лінгвістиці — характеристика складових частин мовної одиниці (наприклад, компонентів складносурядного речення або фразеологічного виразу), що вказуює на можливість їх розриву, вставки між ними інших слів або на їхню автономність.