1. (біол., мед.) Патологічний процес, при якому клітини втрачають специфічні риси диференційованої тканини (наприклад, м’язової чи нервової) та набувають морфологічної схожості з клітинами молодої, недиференційованої сполучної тканини (фібробластами), що часто є ознакою злоякісного переродження.
2. (перен., розм.) Стан повної втрати рухливості, оніміння тіла або окремих його частин, спричинений сильним холодом, перевтомою або раптовим переляком.