1. Медичний термін, що означає стан повної втрати рухливості тіла або кінцівок, викликаний різкими психічними переживаннями (страхом, жахом), сильним нервовим потрясінням або деякими захворюваннями нервової системи; оціпеніння, заціпеніння.
2. У розмовній мові — стан крайньої нерішучості, замішання, збентеження, коли людина не знає, як вчинити.