1. Такий, що має розчісані, розпущені волосся або шерсть; розпущений, неохайний.
2. Такий, що має розділений на прядки за допомогою розчісування; розділений гребінцем.
3. Перен. Розпушений, злегка зім’ятий (про тканину, матерію).
розчесаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вiн сидiв на покутi пишний, у пiджаку, обстрижений i розчесаний набiк по-городянському; повне обличчя було бiле, а гарний вус аж блищав на ньому. Тепер цей чепурний вид почервонiв, бо парубок випив не одну чарку горiлки; та вiн мiг пити побагато i ще не був п’яний, а так — тiльки починав хмiль голову розбирати, i Роман дедалi ставав усе веселiший та хвалькiший на язик.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: прикментик () |