Розбентеженість — стан, коли людина втрачає здатність до організованих дій, самовладання або дисципліни, стає незібраною, невихованою або розбещеною; результат розбещення, розпусти.
розбентеженість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |