Значення
-
Стан, коли порушена рівновага, узгодженість або злагодженість у роботі, функціонуванні або стані чогось; відсутність балансу.
-
У медицині та психології — порушення нормальної, збалансованої діяльності організму, нервової системи або психіки, що виявляється в розладі функцій, нестабільності, невпорядкованості реакцій.
-
У техніці та механіці — стан механічної системи (наприклад, ротора), коли її центр мас не збігається з віссю обертання, що призводить до вібрацій та нестійкої роботи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розбалансованість, р. розбалансованості, д. розбалансованості, з. розбалансованість, о. розбалансованістю, м. розбалансованості, к. розбалансованосте