Значення
- (Лінгвістика) –
(діал.) Повільна, млява, незграбна людина, яка росте не за віком або має великий зріст; те саме, що розтень, розтюп.
- (Ботаніка) –
(діал.) Про рослину, що має надмірно високий стебло або швидко витягується вгору, але має слабку структуру.
- (Біологія) –
(перен., рідк.) Щось, що надмірно розростається або розвивається непропорційно великими темпами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ростун, р. ростуна, д. ростунові, з. ростуна, о. ростуном, м. ростуні, к. ростун
Походження слова (Етимологія)
Слово «ростун» походить від дієслова «рости» і вказує на сорт льону, який відзначається високою якістю та доброю схожістю насіння. Це утворення пов’язане з особливостями росту цієї рослини. У російській мові існує відповідник «растун», що також означає льон найвищої якості, а слово «растунность» позначає схожість насіння. Таким чином, «ростун» — це ботанічний термін, що описує сорт льону з видатними ростовими характеристиками.