роксолани

1. Кочевий сарматський народ іранського походження, що у II ст. до н.е. – IV ст. н.е. мешкав у Північному Причорномор’ї, від Дніпра до Дунаю, та вів постійні війни з Римською імперією та сусідніми племенами.

2. (у широкому вжитку) Назва, що іноді вживається в художній літературі та публіцистиці для позначення давнього населення території України, зокрема в контексті походження українського козацтва.

Приклади:

Приклад 1:
Або роксолани, як ми їх завжди називали. Хто-хто, а роксолани битися вміли, бо не встигли сармати й оговтатись, як не стало і їх… Услід за кімерійцями й скіфами пішли на дно Степу й сармати.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
— Бо ж куди нам подітись?» І ми вийшли сіяти, а роксолани пасти своїх корів… Та не встигли алани-роксолани й дійницю під корову поставити, коли з півночі, з берегів Одри і Вісли з’явилося й ударило германське плем’я холодних готів. І, вирубаних мечами, не стало аланів.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”