Значення
-
Абстрактний іменник, що позначає здатність до роботи, продуктивну діяльність; працездатність, дієвість.
-
У техніці та матеріалознавстві — властивість металу або іншого матеріалу піддаватися обробці (ковці, штампуванню, різанню тощо) без руйнування; оброблюваність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. робучість, р. робучості, д. робучості, з. робучість, о. робучістю, м. робучості, к. робучосте