рівчак

1. Невеликий рів, неглибока канава для відведення води, часто з пологими схилами.

2. (у геоморфології) Видовжена неглибока западина на поверхні землі, звичайно з пологими схилами, що утворюється в результаті лінійної ерозії.

3. (у біології) Рід рослин родини айстрових (Asteraceae), звичайно з жовтими квітками, що часто ростуть уздовж доріг, на узбіччях, у ярах; близький до роду полину.

Приклади:

Приклад 1:
Да що про те ба­ла­ка­ти Ось луч­че пе­рес­коч че­рез рівчак, то ми з то­бою по­ка­же­мо отсьему юна­кові, як б’ються ко­за­ки! Обер­нув Пет­ро ко­ня, розігнавсь – ду­мав як­раз пе­ре­мах­ну­ти,- а кінь ізнов зам’явсь.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 2:
Це тоді, як вони впали в рівчак і бабра-лись там, у тому милому, незабутньому, єдиному на світі рівчаку, хай він собі там живе, хай розвивається, хай стане цілим яром! — Мені холодно, докторе!
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”