рідний

1. Пов’язаний кровною спорідненістю, що належить до однієї родини або народу за походженням.

2. Такий, що є рідною людиною, близький за почуттями, душевно дорогий.

3. Власний, притаманний кому-, чому-небудь від народження, від природи; природжений.

4. Свій, не чужий, такий, до якого відчувається приналежність (про місце, середовище, мову тощо).

5. Уживається як ласкаво-зменшувальне звертання до близької, дорогої людини.

Приклади:

Приклад 1:
Батьку мій рідний, темненький гаю, як же я ніченьку сюю прогаю? Нічка коротка — довга розлука… Що ж мені суджено — щастя чи мука?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
«Ми вже з тобою, рідний, в такій дорозі…» Ми вже з тобою, рідний, в такій дорозі, Звідки ніхто не верне: ні я, ні ти… Бджоли впадають в осінь, важкі і босі, Вперше спізнавши в радості наготи Колір початку меду і маку тої Істини, що нагому — негайний час. …Ми вже в такій дорозі удвох з тобою, Де ані того меду, ні бджіл, ні нас… «Я люблю тебе.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”