рейс

Приклад 1:
матроси клялися, що ніхто з них і рісочки спиртного не пригублював, а Устим, своєю чергою, не втомлювався прискіпливо нагадувати, що корабель — це не будинок розваг, а насамперед дисципліна, — вимушена, зайва суворість, котра відтоді остаточно й закріпила за Устимом поголос, що й помандрував з корабля на корабель, відповідно до середовища набираючи дедалі розгалуженіших форм, ніби він, Устим, уклав угоду з дияволом, що з’являється до нього в подобі людино-коня і що на екваторі мало не потопив пароплава, хоча саме тоді, як перетинали рівник, не тільки й натяку не було на бурю, а море стелилося рівніше від дошки й небо особливо яскраво виблискувало незвично наближеними найвіддаленішими сузір’ями, але коли на палубу вигарцював кентавр і, промчавши повз отетерілого Микиту Цизя, якого в цих широтах завжди мордували напади задавненої малярії і який тепер завербувався на корабель лише на один рейс до Ріо-де-Жанейро, щоб відвідати своїх батьків, нащадків емігрантів з Галичини, котрі вкінці дев’ятнадцятого століття приїхали освоювати бразілійський праліс, тобто, властиво, не так відвідати, як намовити їх переселитися до Сполучених Штатів, де Цизьо на свої дотеперішні моряцькі заощадження разом з Пилипом Малюгою, який і піддав цю думку Цизьові, купив землю біля Гантеру, оскільки там уже виросла чималенька українська колонія, поблизу котрої і батькам легше було б доживати віку, а Цизьові тим самим трохи відпала б турбота про те, чи за той час, як він, Цизьо, вештається по світі, не приключиться з батьками якоїсь халепи, як це сталося з його дідом за чергової хунти, що потребувала додаткових дідових коней, — але коли на палубу вигарцював кентавр і, прочвалавши повз отетерілого Цизя, щосили вигукнув: «Ще не вмерла Україна!» — вода заворушилася, стрімко зметнувшися догори, і на велетенській хвилі, які і в бурю трапляються лише в Тихому океані та біля Кап Горну, як це Микита Цизьо, ще коли він разом з Павлом Кашубою плавав на китобойному кораблі, на власні очі мав нагоду не раз пересвідчитися, — виринув з своїм численним і галасливим почтом (бож усі наяди бринькали на дримбах, а тритони дмухали в мушлі, аж чорно зробилося), виринув Нептун, потрясаючи тризубом, як дві краплі води викапаним з того іншого тризуба, що його невдовзі до своєї передчасної смерти вирізьбив на камінній брилі Андрій Дідовець, котрий усе життя, знехтувавши модою, різьбив лише Дедалі повнотіліших красунь і гадки не мав завершити кар’єру скульптора вирізьблюванням мамутового тризуба на Союзівці не на Догоду, — як то дехто плескав, — надто ретельним, загумінковим, натомість солідно грошовитим патріотам, яким ввижалося, що громіздкіший (якість — якістю, а кількість — теж не завадить!) тризуб прикрашатиме українську оселю, то хутчій наблизиться визволення України, бо так, як зараз стоїть справа, то й Українцям доведеться дві тисячі років чекати на власну державу, — а виключно з унутрішнього покликання, тому що, як це, зрештою, сам Дідовець і розповідав Аристархові Букрієві, йому, Дідовцеві, приснилося, ніби Всевишній покликав його на небо й розгорнув перед ним усеньку світобудову, що й застугоніла перед Дідовцем велетенськими, як горющі ріки, знаками, і тоді Господь сказав, показуючи на незчисленні гори полум’я, що то долі всіх минулих, теперішніх і прийдешніх народів, і, заки Дідовець встиг щось відповісти, зняв з високости найдальший і, як здалося на мить Дідовцеві, не так, може, найбільший, як найсліпучіший знак, і вклав його в руки Андрія, промовляючи, що цим Він, Усевишній, вкладає в його, Дідовцеві, руки долю всього українського народу, хоча Дідовець ніяк не міг збагнути, чому саме йому, а не комусь достойнішому й кмітливішому, випала така шана, а що той знак був такий пломінний, такий ні до чого не подібний, то Дідовець, ризикуючи своєю нетямковитістю назавжди занапастити довірений йому найвищий скарб, скріпившися про всяк випадок молитвою, попросив Творця, аби Він, Милосердний, зглянувся на людські немощі й наблизив цей знак, — бо інакше, як він, Дідовець, промовлятиме до інших?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
— мiняла квиток на iнший рейс, сорок хвилин упрiвала в салонi пiд булькiт музики в навушниках (щоп’ять хвилин перебиваний бадьорими обiцянками злетiти, тiль‑ки‑но дiстануть дозвiл), у Вашiнгтонському Dulles було так, мов перед хвилею оголосили воєнний стан: люди гупотiли коридором, метляючи перекинутими через плече сумками, вищали вiзочки, скреготали колiщата, заходилось ревом, на всьому протязi коридорного скле‑пiння, невидиме немовля, i вона й собi гналася за iнши‑ми, з поверха на поверх, петляючи, як увi снi чи в хоррор‑фiльмi, вiд гейту до гейту, i, добiгши, сапаючи, як собака‑гончак, до закапелка з своїм кукурузником, розбилася з льоту об мов‑скеля‑непорушного, професiйно погiдного клерка за стойкою: “Your plane has just left, ma’am” — а наступний же коли? — а наступний завт‑ра опiвднi — бликнув зубами: “Have a good night!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Митне оформлення таких суден здійснюється документально після повернення з рейсу на підставі письмового повідомлення капітана судна про те, що судно під час рейсу не заходило в порти інших держав і не причалювало до суден закордонного плавання, а при виході в рейс – що цим рейсом не передбачається заходження до портів інших держав та причалювання до суден закордонного плавання.146 Митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та електронним транспортом (лініями електропередачі), у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються Кабінетом Міністрів України. Для митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом, декларант подає митному органу такі документи: 1) зовнішньоекономічний договір (контракт); 2) акт (акти) приймання-передання товару; 3) сертифікат якості; 4) рахунок-фактуру (інвойс); 5) маршрутну телетайпограму; 6) дозволи (ліцензії) відповідних органів державної влади; 7) інші документи, передбачені цим Кодексом та іншими законами України.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”