Рева — українське прізвище.
Рева — річка в Україні, права притока річки Оріль, що протікає у Дніпропетровській та Харківській областях.
Рева — село в Україні, у складі Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
рева
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Годi вже або що, рева! Софiя (сiда бiля Гната).
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”
Приклад 2:
— i ти вгледiла приставлену до свого пiдколiння запальничку, i, замiсть похолонути пiд прицiлом вперше тодi перехопленого, незмигного й не по‑чоловiчому — якось iнакше, злiсно й безумно, на межi вищиреного осмiху з нагло випертими з‑пiд горiшньої губи iклами, спитуючого погляду, од якого звiдтодi завше боронилася смiхом, тiльки трохи здивувалася, не так щоб зовсiм притомно — дивно, до якої мiри його присутнiсть, як ди‑намiтом, глушила в тобi всi, доти таки незлецьки роз‑виненi, захиснi iнстинкти, що спливали, як риба горiче‑рева, поки рiку й далi стрясало — вибух за вибухом. Нi, передчуття — були: передчуття нiколи не заводять, то тiльки цiлеспрямована сила нашого “хочу!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
Поставлений на горі, був із де- рева майстерно вирізаний, голова його – із срібла, вуха – із золота, в руці тримав камінь на кшталт перуна палаючого. Йому на честь і хвалу вогонь з дуба [палили], який вічним названо, служителі, для того приставлені, палили.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: іменник (однина) |