Словник Української Мови
Буква
1. Огляд, аналіз або оцінка минулих подій, явищ, процесів або творчості з позицій сьогодення; погляд у минуле.
2. В мистецтві (кіно, живопис, фотографія тощо) — тематична виставка, показ або цикл творів, що представляють творчий шлях митця або розвиток певного явища за певний період часу.
3. У психології — звернення до минулого досвіду, спогадів; внутрішній аналіз власних минулих вчинків, переживань і подій.
Приклад 1:
І як кожне межове явище, художня документалістика у всіх своїх іпостасях — жива й багатовимірна, насичена неповторними деталями і суб’єктивними щохвилинними враженнями, залишає по собі смак автентичности і водночас не чужа художньому домислу, сповнена чару імпровізації, адже грань між художнім домислом і спогадом насправді доволі неокреслена — недаремно в Журналі Шевченка, в листах Стефаника, Стуса так опукло виписано їхні сни… Щоденник, як і лист, — це теперішній час, спогади — ретроспекція, та разом вони творять ту хистку паперову кладочку, перекинену з минулого в майбутнє, яка вабить нас можливістю якось дістатися звідси на той бік, пережити й зрозуміти той час, який з погляду сьогодення неминуче залишається для нас невідомою країною. До того ж щодо літератури художньої цей жанр завжди перебуває у стосунку невизначеної і рухливої міри споріднености.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”