1. (У граматиці) Позначає категорію прикметників, які виражають ознаку через її відношення до дії або стану, часто утворюючи предикативні конструкції (наприклад, “схильний до захворювання”, “здатний до творчості”).
2. (У логіці та лінгвістиці) Стосується вираження відношення між суб’єктом та предикатом у висловлюванні, де ознака не є абсолютною, а визначається в контексті зв’язку з іншим явищем або дією.