1. (у граматиці) такий, що виражає одночасно відношення та ознаку, поєднуючи значення відносності (релятивності) та якості (атрибутивності); стосовний до прикметників, що вказують на ознаку через її зв’язок з іншим предметом, явищем або дією.
2. (у логіці та філософії) такий, що стосується або характеризує предмет не абсолютно, а лише у його відношенні до іншого предмета, виступаючи як присвійна або відносна ознака.