1. Гучний, нестримний сміх, часто з ритмічними видихами та характерними звуками; реготання.
2. (у діалектах) Голосіння, плач із заходинням, рев.
Словник Української Мови
Буква
1. Гучний, нестримний сміх, часто з ритмічними видихами та характерними звуками; реготання.
2. (у діалектах) Голосіння, плач із заходинням, рев.
Приклад 1:
Також є сни, переповнені людськими фізіономіями: цілі натовпи друзів, друзяк, друганів і подруг (причому в багатьох зовнішність аж ніяк не така, як насправді), якісь пиятики, танці, сигаретний дим, ґвалт, маски, регіт, тіснота, я намагаюся розшукати в цьому кодлищі ЇЇ, мене хапають за руки, мені наливають, я продираюся через цю спітнілу хащу, мене спокушають розмовами, співами, і я вдаю (уві сні, так), що Вона найменше мене цікавить, що я не ЇЇ шукаю, але в той же час панічно вираховую, скільки ще часу в моєму розпоря дженні (до пробудження), аби подолати всі ці незліченні перелюднені приміщення і таки знайти Одного разу мені приснилося, що я ЇЇ знайшов, але Вона увесь час поверталася до мене спиною, й перед самим пробудженням я подумав, що не покличу ЇЇ — це ризиковано, адже насправді істота, яку бачу лише зі спини, може виявитись не Нею, і що тоді?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Трохи перегодя тихий регіт крізь сльози стиха веселив поле; далі-дужче… дужче… сльози сохли… регіт замирав… понісся веселий, танцюристий козачок… – То дід гра,- каже Чіпка.- Ходім до його!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”