регіт

1. Гучний, нестримний сміх, часто з ритмічними видихами та характерними звуками; реготання.

2. (у діалектах) Голосіння, плач із заходинням, рев.

Приклади вживання

Приклад 1:
Також є сни, переповнені людськими фізіономіями: цілі натовпи друзів, друзяк, друганів і подруг (причому в багатьох зовнішність аж ніяк не така, як насправді), якісь пиятики, танці, сигаретний дим, ґвалт, маски, регіт, тіснота, я намагаюся розшукати в цьому кодлищі ЇЇ, мене хапають за руки, мені наливають, я продираюся через цю спітнілу хащу, мене спокушають розмовами, співами, і я вдаю (уві сні, так), що Вона найменше мене цікавить, що я не ЇЇ шукаю, але в той же час панічно вираховую, скільки ще часу в моєму розпоря­ дженні (до пробудження), аби подолати всі ці незліченні перелюднені приміщення і таки знайти Одного разу мені приснилося, що я ЇЇ знайшов, але Вона увесь час поверталася до мене спиною, й перед самим пробудженням я подумав, що не покличу ЇЇ — це ризиковано, адже насправді істота, яку бачу лише зі спини, може виявитись не Нею, і що тоді?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Тро­хи пе­ре­го­дя ти­хий регіт крізь сльози сти­ха ве­се­лив по­ле; далі-дуж­че… дуж­че… сльози сох­ли… регіт за­ми­рав… понісся ве­се­лий, тан­цю­рис­тий ко­за­чок… – То дід гра,- ка­же Чіпка.- Ходім до йо­го!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |