речитація

Значення

1. Спеціальна форма вокального виконання, що поєднує ритмізоване мовлення з музичним супроводом, характерна для опери, оперети, мюзиклу.

2. У музиці — невеликий вокальний твір або фрагмент у опері, кантаті, ораторії, де мелодія максимально наближена до інтонацій та ритміки мови, часто слугує для розвитку сюжету.

3. У літературі та театрі — нарочито ритмічне, урочисте чи декламаційне читання віршів або прози.

Правопис та відмінювання