Значення
-
Про комах, переважно цвіркунів: видавати характерні різкі, тріскучі звуки за допомогою тертя одних частин тіла об інші.
-
Про птахів, зокрема сорок, сойок: видавати голосні, різкі, уривчасті звуки, схожі на тріск або клацання.
-
Перен., розм. Швидко, багато і голосно (часто пронизливо) говорити, базікати; торохтіти.
-
Рідко. Видавати сухий тріскучий звук, тріщати (наприклад, про гілки, солому під ногами).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я стрекочу, ти стрекочеш, він стрекоче, ми стрекочемо, ви стрекочете, вони стрекочуть
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘стрекотати’ означає видавати різкі, уривчасті звуки, схожі на тріск або цвірінькання. Воно походить від звуконаслідувального праіндоєвропейського кореня *(s)treig-, що означав ‘шипіти, дзижчати, свистіти’. Цей корінь також дав початок латинському слову ‘strix’ (сова) та грецьким дієсловам ‘тріїм’ і ‘тетріха’ (щебетати, джеркотати). В українській мові слово ‘стрекотати’ є звуконаслідувальним, тобто імітує звуки, які видають комахи, наприклад, цвіркуни.