1. (діал.) Те саме, що рацюк — великий дерев’яний глечик або бочка для зберігання рідин (води, вина тощо), часто з однією ручкою та вузьким горлом.
2. (перен., розм.) Про повільну, незграбну, важку на підйом людину або про стару, незручну річ.
рацюга
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |