1. Пов’язаний з раціональним мисленням, що оперує логічними поняттями та категоріями, а не чуттєвими образами чи емоціями; властивий розумовому, абстрактно-логічному пізнанню.
2. У філософії та теорії пізнання: такий, що стосується вищої, теоретичної форми мислення, спрямованої на розкриття сутності явищ шляхом формування понять, суджень і умовиводів.