Словник Української Мови
Буква
1. Процес упорядкування, розташування об’єктів, явищ або понять за певною ознакою (важливістю, пріоритетом, величиною, інтенсивністю тощо) у визначеній послідовності — за зростанням або спаданням.
2. У статистиці та математиці — процедура присвоєння рангів (порядкових номерів) елементам вибірки на основі їх величини або іншої кількісної характеристики для подальшого аналізу.
3. У військовій справі — розстановка особового складу в шерензі або колоні за зростом.
Приклад 1:
3,0Ф3,5 балів; В.Управління на основі гнучких ексФ пертних рішень (ранжирування стратегічних завдань; упФ равління за “слабкими сигналами”; управління в умовах страФ тегічних несподіванок). Вище 3,5 балів.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
Бюджет продажів підприємства формується при склаФ данні програми виробництва на підставі ранжирування попиФ ту клієнтів, визначення величини нормованих запасів і 373 Ðîçä³ë 8внутрішньої потреби в напівфабрикатах і продуктах доФ поміжного виробництва, виробничих потужностей з урахуванФ ням зупинок виробництва, а також ранжирування пропозицій постачальників і усунення дефіциту сировини і матеріалів.
— Котляревський Іван, “Енеїда”