рамний

Приклад 1:
Це і монтаж кадрів, і чергування близьких та загальних планів, і постійна зміна щільності оповіді (то докладність, то лаконізм; то віяло варіацій, то стягування у метафоричний вузол); такі ж постійні переходи від описового стилю до поетичного й казкового та навпаки… Або згадаймо епічний, «кінопано-рамний» розмах картин українського середньовічного степу і їхню зри-му насиченість. Або кінометафору труни — домовини, в якій запорожці кинули Наливайка в Дніпро, не простивши йому минулих провин і не зрозумівши його ідеї єднання, не прийнявши простягнутої руки для злуки… Я вже не кажу про глибинний, міфологічно-все-об’ємний зміст цієї кінометафори, що грізно унаочнює трагізм і само-згубність української історії, її братовбивчу розпанаханість, — як багато долепояснювального й застережливого говорять навіть окремі «кіно-подробиці», от хоча б коли кошовий Богдан Микошинський підвів Наливайка до тієї домовини, яку йому вготовив: «На її дубовому дні зеленіла запліснявіла дощова вода, і два водяні жуки билися на ній лапками, бо не могли ту гнилу воду ніяк поділити».
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”