п’яний

Приклад 1:
Чіпка гля­нув на діда, підвівсь і поп­лен­тав­ся сто­ро­ною, по­зад ота­ри, не­мов п’яний, на­че учадів… Го­ло­ву на гру­ди звісив, очі в зем­лю по­ту­пив… Нічо­го не чув, не ба­чив… Не знав, ко­ли й у се­ло прий­шов, як і до­до­му дос­тав­ся… Очу­мав­ся уже в хаті… – Так ота­кий мій батько був, ма­мо?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Той хар­чав, зва­лив­шись під лав­кою; той сидів, об­пер­шись спи­ною об ко­сяк вікна, та здри­гу-вав – змерз; а дех­то ви­во­див не своїм го­ло­сом якусь п’янипьку пісню-чи про “жур­бу впря­мую”, чи про нес­лух­ня­ну “до­лю”… Аж пе­ред світом приплівся Чіпка до­до­му, лед­ве на но­гах сто­ячи – п’яний–п’яний, п’яніший землі… Як гля­ну­ла Мот­ря на йо­го, то й пе­ре­ля­ка­ла­ся… – Що це, си­ну? !, на яких це ра­до­щах?..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
За­тим-то так наш Ула­со­вич i пос­пi­ша, що й ко­не­вi не дасть здих­ну­ти, i сам, не обi­дав­ши, трид­цять се­ми­сот­них верст, iще з го­ном, не спо­чи­ва­ючи, пе­реїхав, i як до­бiг до то­го Без­вер­хо­го ху­то­ра й ус­тав з ко­ня бi­ля хо­рун­жен­ко­вої ха­ти, так так i хи­тається, мов п’яний, а я ж ка­жу, що вiн i не обi­дав нiг­де. Поздоровкавшись з па­ном хо­рун­жен­ком i по­сi­дав­ши у ха­тi, от на­шi i роз­го­во­ри­лись про­меж се­бе i приз­на­лись, що ще й батьки їх про­меж се­бе дру­жи­ли, то i їм тре­ба не цу­ра­тись один од­но­го.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”