1. Який має велике, випинаюче пузо (про людину або тварину).
2. Розширений, опуклий посередині (про предмети).
пузатий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А ондечки на панському бугаєві який сидить пузатий, та витрішкуватий, та рогатий! Такого оканя та пузаня я й між панами не бачив.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Саме — ТУЛЬСЬКИЙ ПУЗАТИЙ САМОВАР Товариш Пупишкiн до того був зворушений, що заплакав радiсними сльозами й поцiлував по три рази — по руському звичаю — публiку, що пiдносила йому самовар: машинiстку пролеткульту й писаря пролеткульту. Потiм публiка ще щиро вiтала товариша Пупишкiна й качала його на руках.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: прикментик () |