Словник Української Мови
Буква
1. Розмовне, часто іронічне або зневажливе позначення живота, черева людини або тварини, особливо великого або випуклого.
2. Розширена, округла частина чого-небудь (наприклад, посудини, інструменту).
3. У техніці: частина корпусу, резервуара або судна, що має опуклу, кулясту форму.
Приклад 1:
Погиб тут также храбрий Нума, Убив Сереста, його кума, Тарквіту голову одтяв; Камерта висадив з кульбаки, Ансула в ад послав по раки, А Луку пузо розплатав. Як задавав Еней затьору Всім супостатам на заказ, Як всіх калічив без розбору І убивав по десять враз: Лігар з Лукуллом поспішають І в тарадайці напирають Енея кіньми потоптать.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
— По пузо, по саме пузо! От спасибі тобі, — дядько став не пускає по своїй спині погані топтатися!..
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”