Значення
-
Пустинництво — релігійна практика добровільного відходу від світу для аскетичного життя в усамітненні (у пустелі, лісі, самітній печері) з метою молитви, духовного самовдосконалення та споглядання Бога; форма чернецтва, характерна для раннього християнства.
-
Пустинництво — стан, спосіб життя пустинника; самітництво, відлюдництво.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пустинництво, р. пустинництва, д. пустинництву, з. пустинництво, о. пустинництвом, м. пустинництві, к. пустинництво