Значення
-
Релігійний подвижник, який добровільно відмовляється від мирського життя та мешкає в усамітненні (найчастіше в пустельній місцевості) для молитви, аскетичних практик і духовного самовдосконалення; відлюдник, анахорет.
-
Переносно: людина, яка веде замкнутий, самітницький спосіб життя, уникаючи спілкування з іншими; самітник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пустинник, р. пустинника, д. пустинникові, з. пустинника, о. пустинником, м. пустинникові, к. пустиннику