Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням прикметника «пустий»; відсутність вмісту, наповнення, предметів у певному просторі.
2. Порожнє, незаповнене місце, вільний простір; порожнеча.
3. Переносно: відчуття внутрішньої порожнечі, нікчемності, безцільності існування; стан, коли життя здається позбавленим сенсу.
4. У філософії та релігії: стан небуття, абсолютної відсутності чого-небудь; поняття, що протиставляється буттю.
5. У фізиці та техніці: стан сильно розрідженого газу в замкнутому об’ємі; вакуум.
Приклад 1:
Одно только то знай, что ты лжа и суета и пустота с одною твоею землею, не приняв во основаніе земли божія. Для того там же говорится сіе: «Нѣсть вам подобен, аще исправиши и сотворити, Іерусалиме, радованіе на землѣ».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Iграшки та пустота, та, гляди, станеться, хоч i не зо мною, хоч i аби з ким, яка причина, та опiсля i страшно вiдвiчати за те одно, що й я там була! Нехай їм виясниться, не пiду!”
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
За старим газетярем пiдводились кучугури, i сунулись у небо, зливались iз небом, вiдходили, пропадали, i була одна сторожка пустота. Ще городка не видно.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”