1. Який схильний до пустослів’я, говорить багато марного, несуттєвого; балакучий.
2. Який містить пусті, марні слова; беззмістовний, порожній.
пустослівний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови