Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що пустка — порожнє, незаселене місце, пустка, пустир.
2. (діал.) Те саме, що пустка — незайнята, вільна земля; цілина.
3. (діал.) Те саме, що пустка — безплідна, неврожайна земля.
4. (діал.) Те саме, що пустка — порожня, незайнята будівля або приміщення.
Приклад 1:
— Дого ворюй, пуста самолюбна довбешко, мертва капустино, дзві нице з кажанами! Але замість відповіді голова заспівала: Немов рибина, звинна і в’юнка, Від нас вона звільнилась рвучко й пручко.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
— так i з вiршами буває: одразу збриджується, щойно починає валити пуста порода, — i кидаєш, недописавши). I ще в одному моментi ти тодi злукавила — в “хай би забув мене”: лепетнула в напiв‑нестямi, насправдi твердо знаючи, що нiколи вiн тебе не забуде, — о, тепер уже нiколи, скiльки житиме: згнi‑тивши недокурка двома пальцями, джигонувши ним навiдлi, аж дугою в повiтрi шварнуло:”А ти подумала, скiльки менi вiд тебе вiдходити?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
5.10.1934 Відповідь — Дарма твій гнів, дарма твої докори, Пуста твоя убога pruderie, Бо бачу світло тої я зорі, Що кажеш ти, о мудрий гострозоре! Як ти, люблю я фільтри і затвори, Ці шнуром витягнуті димарі, Цей жовтий дим (од нафти!)
— Зеров Микола, “Камена”