пустошення

1. Рідкісне діалектне позначення процесу спустошення, руйнування чогось, завдання шкоди (застосовується переважно в західних регіонах України).

2. У спеціалізованому контексті (наприклад, історичному або літературному) може вживатися як власна назва конкретної події, місця або явища, пов’язаного з масштабним руйнуванням (наприклад, “Пустошення” як назва хроніки, битви, місцевості).

Приклади вживання

Приклад 1:
Тим почала ся війна: маємо напад Ляхів в околицї Холма, «по семъ же» — пустошення Шварна і його союзників в околицях Люблина. «Пришедшимъ же имъ домовь и по семъ» — на тім же тижнї — Ляхи воюють околицї Червня.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”

Частина мови: іменник (однина) |