1. Ставати пустим, порожнім; втрачати вміст, населення або життєву активність.
2. Про місцевість, простір: ставати безлюдним, незаселеним, спустошуватися.
3. Перен. Втрачати внутрішній зміст, значення, силу почуттів; ставати беззмістовним.
пустіти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не відказав хлопець, а став пручатись, — пустіти мене, пустіть!.. Пустила баба внука, то він й побіг, тільки дверми стукнув.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |