пустіти

1. Ставати пустим, порожнім; втрачати вміст, населення або життєву активність.

2. Про місцевість, простір: ставати безлюдним, незаселеним, спустошуватися.

3. Перен. Втрачати внутрішній зміст, значення, силу почуттів; ставати беззмістовним.

Приклади вживання слова

пустіти

Приклад 1:
Не відказав хлопець, а став пручатись, — пустіти мене, пустіть!.. Пустила баба внука, то він й побіг, тільки дверми стукнув.
— Тютюнник Григорій, “Вир”