простір

1. Філософська та фізична категорія, що означає основну об’єктивну форму існування матерії, характеризується протяжністю та об’ємом, існує в нерозривному єдності з часом.

2. Необмежена або дуже велика уявна або реальна протяжність, що оточує або містить у собі всі матеріальні об’єкти; безмежність Всесвіту.

3. Визначена, обмежена або доступна для сприйняття територія, площа, місце (наприклад, вільний простір кімнати, повітряний простір).

4. Період, проміжок часу, тривалість (наприклад, простір у кілька років).

5. У математиці — сукупність об’єктів (наприклад, точок, векторів, функцій), між якими встановлені певні відношення, що утворюють систему з заданими властивостями (наприклад, евклідів простір, векторний простір).

6. У мистецтві, зокрема образотворчому — зображення або відчуття глибини, далечіні на площині картини, фотографії тощо.

7. У переносному значенні — сфера, область діяльності, прояв чого-небудь, можливість для розвитку (наприклад, простір для творчості, правовий простір).

Приклади вживання

Приклад 1:
І загалом речі тут якось не існували самі собою, набували свого другого, духовного буття, невіддільні від господині, яка заповнювала собою ввесь свій життєвий простір. Вона любила свою оселю, і численні гості почували себе у цих стінах як удома — в атмосфері доброзичливості й душевної розкутості.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Зменшується, а то й зовсім зникає «цитування» фольклорних кліше — натомість глибинне переосмислення, нова якість, інтеграція в сучасний культурний простір. У сучасних концепціях розвитку новітньої української літературної класики кінця XIX — початку XX ст.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Історично- культурний простір Венеції, її топіка, її genius loci, здається, сприяли мені в роботі. Не менше значення мав і духовний простір італійської оперової традиції.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |