пускач

1. Пристрій для запуску двигуна внутрішнього згоряння, зазвичай у тракторах, комбайнах та іншій важкій техніці, що працює на принципі маховика, який розкручують до високої швидкості, а потім з’єднують з колінчастим валом двигуна для його пуску.

2. (переносне значення) Те, що дає поштовх, імпульс для початку якогось процесу, дії, явища.

3. (розм.) Людина, яка ініціює, починає щось, дає старт події або процесу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |