Значення
-
(діал.) Те саме, що пупок — рубець на череві після відпадання пуповини.
-
(діал.) Випуклість, опукле місце на поверхні чого-небудь; горбок, бугор.
-
(діал.) Верхівка, вершина чогось (наприклад, пагорба).
-
(діал., перен.) Центральна, найважливіша частина чогось; серцевина, осереддя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пупир, р. пупиря, д. пупиреві, з. пупиря, о. пупирем, м. пупиреві, к. пупирю
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘пупир’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом ‘пуп’ (пупок, випуклість). Воно означає невелике підвищення на шкірі, прищ, а також може вживатися для позначення пухиря або горбика. Етимологічні джерела вказують на зв’язок з індоєвропейськими формами, що позначають набряк, випуклість. Споріднені слова в інших слов’янських мовах (наприклад, чеське ‘pupen’ або польське ‘pępek’) підтверджують спільне походження. Також існує ботанічний термін ‘пупава’ (кульбаба), назва якого мотивована тим, що відцвіла квітка нагадує пупок.