пуп

1. Невелике заглиблення на череві людини, що є слідом після відпадання пуповини, яка з’єднувала організм плода з плацентою.

2. Центральна або найвища точка чогось; середина, осереддя (переносно).

3. У техніці — деталь у вигляді циліндричного або конічного виступу на валі, що входить у відповідне гніздо іншої деталі для їх з’єднання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Дика рожа появляє ніжні пуп’янки. З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить , в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
:

Частина мови: іменник (однина) |