плацента

[plɑt͡sɛntɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Тимчасовий орган у вагітних ссавців, що утворюється з ембріональних та материнських тканин для забезпечення живлення, дихання, виділення та захисту ембріона (плода) під час внутрішньоутробного розвитку; також — місце прикріплення пуповини до стінки матки.

  2. У ботаніці — ділянка в зав’язі квітки, де прикріплюються насінні зачатки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. плацента, р. плаценти, д. плаценті, з. плаценту, о. плацентою, м. плаценті, к. плаценто

Більше записів