плацента

1. Тимчасовий орган у вагітних ссавців, що утворюється з ембріональних та материнських тканин для забезпечення живлення, дихання, виділення та захисту ембріона (плода) під час внутрішньоутробного розвитку; також — місце прикріплення пуповини до стінки матки.

2. У ботаніці — ділянка в зав’язі квітки, де прикріплюються насінні зачатки.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |