Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка веде домашнє господарство, займається побутовими справами в сім’ї.
2. Власниця або орендарка землі, маєтку, підприємства; жінка-господар.
3. Розмовна назва дружини, коханої жінки в ролі господарки домівки (зазвичай з привітанням, зверненням).
4. Заст. Жінка, яка керує роботою службовців у домі, економка, ключниця.
Приклад 1:
Дѣва, смотря в окно, усмѣхалася, видя, что старина, господарь и господарка, новою формою ловлят гуску. Они бѣгали, шаталися, падали и сварилися.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Кiмната була така ж мiнiятюрна, як сама її господарка. Назвати її шикарною нiхто б, очевидно, не ризикнув.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Видно було, що господарка цiєї кiмнати не тiльки давно вже живе холостяцьким життям, але й не може похвалитись великою охайнiстю. Вiкно виходило в якусь кам’яну стiну, так що свiтла тут було дуже мало.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”