Значення
-
Медична процедура, при якій порожнисту голку вводять у порожнину тіла, судину, патологічне або фізіологічне утворення з метою лікування, діагностики або відбору біологічного матеріалу.
-
У техніці — проколювання, пробивання отвору в чомусь гострим інструментом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пункція, р. пункції, д. пункції, з. пункцію, о. пункцією, м. пункції, к. пункціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «пункція» походить від латинського «punctum», що означає «укол» або «крапка». Це слово пов’язане з дієсловом «pungo» — «колоти», «бути гострим». До української мови воно прийшло через польське або німецьке посередництво (німецьке «Punkt»). Спочатку «пункція» означала прокол або укол, а згодом набула медичного значення — прокол тканин або порожнин тіла з діагностичною чи лікувальною метою.