Словник Української Мови
Буква
1. Куля для стрілецької зброї, що складається з металевого сердечника (зазвичай свинцевого), оболонки та заряду вибухової речовини, призначена для ураження цілі пострілом з вогнепальної зброї.
2. Розмовна назва кульки для гри в настільний теніс.
3. Заст. або діал. Важка кулька, якою грали в деякі народні ігри (наприклад, “в пульки”).
Приклад 1:
«Спасайся, отче!» — «Ты что за персона?» «Помниш ли, отче святій, Філидона?» «Ах, коль же ты стал манѣрна фігура!» «Змучила мене свѣтовая буря!» «На правом окѣ что то за затула?» «Се мнѣ вишибла контузьею пуля». «А то откуду на лбь страшна яма?» «Трѣснуло ружжьо».— «А то что два шрама На щекѣ?» — «Эту рану взял на бойкѣ».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”