постріл

1. Одиночний акт стрільби з вогнепальної чи іншої зброї, що супроводжується характерним звуком та пострілом кулі, снаряда тощо.

2. Звук, що супроводжує такий акт стрільби; гуркіт, тріск від пострілу.

3. (мед., розм.) Різкий, пронизливий біль, що раптово виникає в певній частині тіла (наприклад, в попереку, нерві), нагадуючи за відчуттям удар чи постріл.

Приклади вживання

Приклад 1:
Якось Юрій бачив, як козаки намагалися полювати норців, але це їм не вдавалося: гримів постріл, і воднораз норець зникав під водою, здавалося, він бачив, як мисливець натискає на гачок. Назад Юрій вертався тією самою вулицею.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Не дати углуб­ Проховзнутись тілові гада.­ І рішення: в скруті твій кинутий труп —­ Найкраща твоя барикада.­ ­ XXXI­ ­ О ранок, як ранок твойого життя,­ І очі ті, ховзькі і гострі!­ Твій погляд невгнутий, що їх перетяв,­ І твій незахитаний постріл.­ ­ Той стріл, що лавину зриває важку,­ Прокляття випадку, що скрізь є.­ І ось ти фехтуєш рапірами куль,­ Разиш блискавками децизій.­ ­ Ще хвиля — і душить дихання твоє­ Юрба, що тяжка і густа є,­ Остання з чола твого блискавка б’є­ І кулею в мозок вертає.­ ­ ­ XXXII­ ­ Розкрийте зіниці, розкрийте серця,­ Черпайте криштальне повітря!­ Одвіку земля не зазнала-бо ця­ Такого безкрайого вітру.­ ­ Він віє, шалений, над стернями днів­ Диханням нестримної волі­ Від дальніх пікетів, вартових огнів­ Імперії двох суходолів.­ ­ Він віє диханням солоним, як кров­ П’янких океанових надрів,­ Що їх Севастопіль навсе розпоров­ Кільватерним ладом ескадри.­ ­ Над диким простором Карпати — Памір,­ Дзвінка і сліпуча, як слава,­ Напруженим луком на цоколі гір­ Ясніє Залізна Держава. Зміст Підзамчя «Захочеш і будеш!..» Господь багатий нас благословив… Пісня про ворога На полі бою «Нащо слова?
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”

Частина мови: іменник (однина) |