публіцистика

1. Різновид творів літератури та журналістики, що в художній формі або в формі аналітичних статей, нарисів, памфлетів тощо безпосередньо висвітлює та коментує актуальні суспільно-політичні, моральні, філософські питання з метою вплинути на громадську думку.

2. Сукупність творів такого змісту та характеру в творчості певного автора, в певну епоху або в певній країні.

3. Теорія та практика створення публіцистичних творів як особливий різновид професійної діяльності.

Приклади вживання слова

публіцистика

Приклад 1:
Самвидав — це чи не найреальніше досягнення 60-х в ідеологічній сфері — набирав обертів і ставав для нас необхідним як повітря: твори Розстріляного відродження, книга І. Кошелівця «Українська література в СРСР», вірші й щоденник Симоненка, публіцистика Сверстюка, спогади реабілітованих, самвидав російською мовою, зокрема твори Солженіцина, публіцистика М. Джіласа, «Технологія влади» Авторханова (не можна забувати і величезної ролі белетристики та публіцистики «новомирського» кола, яка сприймалася й ходила по руках на рівні самвидаву). Руйнувалися загати й табу в інформаційному полі, тріщали стереотипи, до яких ми звикли як до самоочевидних, ми долали самообмеження, виганяли з себе внутрішнього редактора.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
(Львів, редакція Б. Окниша) — так собі, слабенька публіцистика, а прози зовсім нема. Всі ми похворіли на шлунок.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”