1. У математиці, зокрема в теорії векторних просторів — система векторів, яка має деякі властивості базису (наприклад, є лінійно незалежною), але не є повною, тобто не охоплює весь простір.
2. У логіці та формальних системах — сукупність аксіом або постулатів, яка є неповною або недостатньою для виведення всіх істинних тверджень у межах даної теорії.
3. У переносному значенні — хибна, неповна або недостатньо обґрунтована основа для міркувань, теорії чи діяльності.